Досвід багатьох років та команд показує, що саме завдяки суттєвому підсиленню можна здобути омріяну перемогу. Дуже рідко серед аматорських сільський команд трапляються «зірки» значного масштабу, от і доводиться шукати підмоги на стороні – залучаючи до складу гравців із більш відомих клубів з досвідом та вмінням грати. Чи є оправданою така трата грошей? Бо як усім нам відомо, така «зірка» обходиться команді недешево: мало того, що потрібно заплатити обов’язковий внесок (який за кожного наступного гравця зростає у геометричній прогресії), та ще й щоразу варто покласти до його кишені чималу копійку (хоч і не завжди він викладеться на усі 100). Звісно, такий фактор аж ніяк не на користь команди (особливо, якщо у неї нема інвестора, а все будується на власному ентузіазмі та зусиллях), у котрій і без того є кому грати та головне за «спасибі» (у кращому випадку – кілька гривень для подальшого заохочення). Але якщо не залучитися підмогою людей, вміючих грати, то команда автоматично стає неконкурентоспроможною і про призові місця варто тільки мріяти.

Поглянувши на нашу турнірну таблицю, бачимо, що лідируючі позиції займають футбольні клуби, які останнім часом свій арсенал поповнили професійними гравцями. Ось тут і виникає зустрічне запитання – а що робити «середняковим» командам? Їх присутність у чемпіонаті стає непотрібною? То чи варта наша районна прем’єр-ліга того ярлику «професіоналізму» (який їй так старанно прикріплюють останнім часом), якщо створюють його лише окремі професіонали, запозичені у інших клубів, які до Хмільницького району не мають жодного відношення? Але з іншої сторони – «хто платить гроші, той замовляє музику»: кожен капітан команди сам вирішує, як здобувати жадану перемогу. Якщо є бажання, то нехай хоч і сам Шевченко грає, аби тільки був бажаний результат.

А як вважаєте Ви? До дискусії запрошуються усі бажаючі та небайдужі до розвитку Хмільницького районного чемпіонату.

Ігор Рибачук